Маніфест молоді Гази
Маніфест молоді Гази
грудень 2010 року
**
Маніфест молоді Гази Від молоді Гази Виходять з-під гніту Колектив молодих художників та активістів з Гази Мерзота Хамасу! Мерзота Ізраїлю! Мерзота Фатіху! Мерзота ООН та УНРВА (1)! Мерзота Америці! Ми, молодь Гази, втомилися від Ізраїлю, Хамасу, окупації, постійних порушень прав людини та байдужості міжнародного співтовариства.
Ми хочемо кричати, пробивати стіну мовчання, несправедливості та апатії, так само як ізраїльські F16 розривають звукову стіну над нашими головами, кричати з усієї сили своїх душ, щоб висловити всю гнів, який ця жахлива ситуація викликає в нас. Ми — як блохи, які застрягли між двома нігтями, ми живемо в кошмарі всередині іншого кошмару. Немає місця для надії, немає місця для свободи. Ми втомилися бути у ловці цієї постійної політичної боротьби, нічі, темніші за сажу, під загрозою військових літаків, що кружляють над нашими будинками, і невинних селян, яких стріляють просто тому, що вони йдуть доглядати свої поля в «зоні безпеки», і бородатих, що гіркуються зі своїми пістолетами, б’ють та ув’язнюють молодь, яка має свої думки, і стіни сорому, яка відокремлює нас від решти нашої країни, ув’язнюючи нас у вузькій смужці землі.
Втомилися бути зображеними як потенційні терористи, фанатики з кишенями, повними вибухівок, і очима, наповненими ненавистю; втомилися від байдужості решти світу, від так званих експертів, які завжди є, щоб робити заявлення та складати проекти рішень, але зникають, коли йдеться про їх реалізацію; втомилися від цього життя, яке є дійсно жахливим, коли ми ув’язнені Ізраїлем, бійців Хамасу, і повністю ігноровані міжнародним співтовариством.
У нас кипить революція, величезна гнів, який розірве нас, якщо ми не знайдемо способу направити цю величезну енергію на зміну статус-кво та надати собі трохи надії. Останній удар, що ще більше збільшив нашу фрустрацію та безнадію, стався 30 листопада, коли бойовики Хамасу прибули до штабу молодіжного форуму Sharek (www.sharek.ps, дуже активна молодіжна організація в Газі) зі своїми автоматами, брехнями та агресією. Вони вигнали всіх, затримали та ув’язнили кількох людей, перешкодили Sharek продовжувати свою діяльність; кілька днів потому мітингувальників, зібраних перед штабом Sharek, напали, побили та кількох ув’язнили.
Це справжній кошмар всередині іншого кошмару, який ми переживаємо. Складно знайти слова, щоб описати тиск, який на нас впливає. Ми майже не вижили під час операції «Тверде олово» 2008–2009 років, коли Ізраїль систематично обстрілював нас, знищив тисячі житлових будинків і ще більше життів і мрій. Вони не змогли позбутися Хамасу, як вони планували, але вони викликали в нас постійний страх назавжди, а синдром посттравматичного стресу залишився в кожному з нас назавжди, бо ніде не було можливості утекти від бомб.
Ми — молодь з важким серцем. Ми несемо таке тягар, що не дозволяє нам милуватися заходом сонця: як можна, коли загрожуючі хмари закривають горизонт, а жахливі спогади промайдають у наших очах кожного разу, коли ми їх закриваємо? Ми посміхаємося, щоб приховати біль, ми сміємося, щоб забути про війну, ми тримаємо надію, щоб не вбити себе відразу.
За останні роки Хамас зробив усе, щоб взяти контроль над нашими думками, поведінкою та очікуваннями. Ми — покоління молоді, яке вже звикло жити під загрозою ракет, продовжувати майже неможливу місію — жити нормально та здоровим життям, і нас ще лише дозволяють існувати організації, що розростається по всій нашій суспільству, як злоякісний рак, що вирішив знищити кожну живу клітину, кожну іншу думку, кожну можливу мрію, паралізувати кожного з нас, поширюючи страх. І все це відбувається в тюрмі, якою стала Газа, тюрмі, яку нав’язав країна, що претендує на демократичність.
Історія знову повторюється в усій її жорстокості, і всі здаються байдужими. Ми живемо в страху. Тут, в Газі, ми боїмося бути ув’язненими, допитуваними, битими, torturуваними, обстріляними, вбитими. Ми боїмося жити, бо кожен крок, який ми робимо, має бути серйозно обміркований і підготовлений, бо на кожному кроці є перешкоди і заборони, бо нас не допускають туди, куди ми хочемо, не дозволяють говорити й діяти, як ми хочемо, і іноді навіть думати, що ми хочемо, бо окупація окупувала наші розуми та серця, і це настільки жахливо, що це фізична біль, що ми хочемо пролити сльози бунту та незгоди, які не висихають.
Ми не хочемо ненавидіти, відчувати всю цю гнів, і ми не хочемо знову стати жертвами. Досить! Втомилися від болю, сльоз, страждань, контролю, обмежень, необґрунтованих виправдань, страху, підручних, хибних виправдань, бомб, ніч без сну, безпідставних вбивств цивіліз, гірких спогадів, закритого майбутнього, безнадійного теперішнього, безглуздих політик, фанатичних політиків, релігійного балачки, ув’язнення. Ми кажемо: ДОСИТЬ! Це не те майбутнє, яке ми хочемо!
Ми маємо три вимоги: ми хочемо бути вільними, ми хочемо мати змогу жити нормально, і ми хочемо мир. Чи це занадто багато? Ми — мирний рух молоді з Гази та симпатизантів з усього світу, рух, який продовжуватиметься доти, доки правда про те, що відбувається у нас, не стане відомою всьому світу, і доки тиха співуча та гучна байдужість не стануть неприйнятними.
Це маніфест молоді Гази про зміну!
Ми почнемо з того, щоб розірвати окупацію, яка нас душить, з того, щоб звільнитися від внутрішнього ув’язнення, повернути собі гідність та повагу до себе. Ми будемо тримати голову високо, навіть якщо зустрінемо відмову. Ми працюватимемо ніч і день, щоб змінити жахливе становище, в якому ми боремося. Де ми зустрічаємося зі стінами, ми будемо будувати мрії.
Ми сподіваємося, що ви, хто зараз читає ці рядки, так, ви, надішлете нам свій підтримку. Щоб дізнатися, як це можливо, напишіть нам на нашу стіну або зв’яжіться з нами безпосередньо за адресою freegazayouth@hotmail.com